Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Інформація про заклад
- Історія
Історія закладу освіти
До революції в селі Миколо-Гулак була двокласна школа, утворена земствами. В школі навчались протягом цілого дня, нерадивих учнів били залишали без обіду.
Перша початкова школа в селі була створена після революції в колишньому панському маєтку. В ЗО роках в селі організували лікнеп, бригадир їздив по селі збирав дорослих людей в конторі, там їх навчали читати та писати. В 33 році на вулиці Першого Травня збудували 7-річну школу, в той період вона називалась ШКМ ( школа комсомольської мол оді). Директором був Щербак Микола Павлович, завучем Волчок Петро Володимирович який читав військову підготовку. В початкових класах читала сім'я Спащенків а також Сокуренко, Руденко, Гончар, працювала вожата (керівник дитячого руху).
Згодом колектив поповнився новим директором став Копильцов, В колектив влились Довгий Григорій Кирилович, Атамась Анатолій Антонович, Каракаєва Ліза Іванівна, Хуторний Олексій Онисимович, Позняков Юхим Федосіойвич, Худаковська Лідія Миколаївна та Харлампій Анатолій Іванович. Поряд зі школою посадили фруктовий сад. 1938 року школа одержала статус середньої, стала десятирічкою. Перших дев'ятикласників застали Велика Вітчизняна Війна.
Після звільнення села 10 березня 1944 року навчання в школі відновились. До 1951 року - знову школа семирічка, в 195 Іроці наша школа стала середньою. Перший випуск учнів 10 класу був 1954 році.
Після війни першим вищу освіту здобув наш учитель - Василега Михайло Миколайович.
Війна не пройшла для школи даремно , стіни в будівлі почали сипатись і дітлахам не було де займатись. Миколо-Гулаківці писали листа на ім'я Сталіна, невдовзі прийшла перша допомога: виділенні кошти, будівельні матеріали, будівельні бригади . Були збудовані школа, будинок для вчителів, майстерня.
В 1959 році на високому пагорбі серед села було збудовано нову, світлу, двохповерхову школу, в якій і до цього часу навчаються діти та працюють вчителі.
Згідно реформи про загальноосвітню та професійну школу наша школа з 1986 року стала одинадцятирічною.
Всю душу вихованню підростаючого покоління віддали такі вчителі -Касим А.І., Касим І.Х., Мельник М.Ф.. Ляшенко М.Д., Ляшенко Н.Т., Макотер Г.К., Мактер М.П., Сироватко Т.П., Стеценко Н.І., Василева У.І., Дорофієва Є.Р., Гриценко Н.Д. які на превеликий жаль вже пішли з життя.
Не все гаразд зі здоров'ям вчителів пенсіонерів - Гринчук Л.П., Василеги М.М., Козенко Н.В., та вчителя фізичної культури Балабана Анатолія Тимофійовича який сьогодні на бойовому посту не залишає улюблену справу.
На даний час школа отримала статус середньої школи 1-111 ступеня, нараховує в собі 120 учнів та 18 вчителів. До цього часу школа радує погляд перехожого, гарні квіти, великі горіхові дерева все навкруги просто сіє. Вікна школи знадвору, навіть на другому поверсі пофарбовані так оригінально, що очі вбирає. В середині приміщення пофарбована підлога, на стінах прекрасні картини живопису, а також вишивані портрети, розміщені на чистеньких
вибілених стінах коридорів. Кожен клас відсвічує свій відтінок - абрикосовий, рожевий, бузковий, блакитний - це колір шпалер, якими обклеєні всі класні кімнати. Кружочок народознавства, мабуть найкращий в районі. Тут зібрано безліч речей давнини, багато вишиванок, різних експонатів виготовлених місцевими народними умільцями.
Батьки учнів школи щиро відгукнулись на прохання допомогти і справді допомогли і фізично і матеріально.
В 2003 році наша школа зайняла 1 місце в підготовці закладу освіти до навчального року.
В 2004 році посіла 3 місце.
В 2005 році знов зайняла 1 місце.
Випускники нашої школи оволоділи різними професіями: медики, льотчики, офіцери, інженери, економісти та вчителі. Деякі з них закінчивши вищі навчальні заклади, повернулись в рідну школу навчити дітей свої односельців -Панченко Т.М., Коновальчук Л.М., Сердечна І.В., Атамась І.В., Гетманенко Є.А., Прокопенко О.А., Мельник О.Б.
Не можна не згадати директора Жученко Людмилу Миколаївну вчителя з хімії та біології, і завуча школи Бондар Наталію Вікторівну, які вже більше 20-ти років працюють в нашій школі. Приїхавши сюди по направленню після закінчення інституту вони створили свої сім'ї, і все життя віддали на виховання наших дітей.
