• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка психолога

Поради психолога

Як обрати професію?

ПОРАДИ СТАРШОКЛАСНИКАМ

Для багатьох старшокласників, в житті настає важливий момент, а саме — вибір професії. Для сучасного старшокласника визначитись з вибором майбутньої професії, а отже, і власної долі, є завданням дуже складним.

Якщо ви ще не визначились з професійним напрямком, можна зробити наступне:

 Запишіть усі професії, які подобаються.

 Оберіть з них, ті, які максимально збігаються з власними бажаннями та можливостями (можливо їх буде декілька).

 Запишіть якості, якими ви володієте для обраної професії.

 Запишіть чого ви зможете досягнути в обраній професії.

 Пройдіть профорієнтаційне тестування, для визначення професійної направленості.

 Порадьтесь з батьками, щодо обраних професій, але пам’ятайте — вибір за вами.

Якщо вже приблизно з вибором визначились, то можна зробити наступний крок:

 Відвідати Дні відкритих дверей різних навчальних закладів, там можна отримати більш детальну професійну інформацію щодо професії.

 Поспілкуватись зі студентами, які закінчують навчання.

 Зібрати якомога більше інформації про обрану професію.

Оцінити свій вибір за допомогою формули вибору професії

Щоб прийняти правильне рішення, необхідно врахувати безліч факторів, а саме: свої бажання, психологічні особливості й можливості, потреби суспільства.
ХОЧУ — бажання, інтереси, прагнення.
МОЖУ — здібності, таланти, стан здоров’я.

ТРЕБА — стан ринку праці, перспективи та соціально-економічні проблеми регіону.

Зона оптимального вибору професії перебуває в ділянці перетину особистих бажань, інтересів людини, її здібностей і соціально-економічних потреб суспільства в спеціалістах певної професії.

Потрібно врахувати також помилки, яких припускаються при виборі професії:

Вибір професії "за компанію"(під впливомтоваришів).

Буде добре, якщо ваші інтереси збігаються з інтересами вашого товариша. Тоді й вибір виявиться правильним. В іншому разі, робота не приноситиме ані радості, ані задоволення і вас чекає розчарування. І обов’язково настане момент, коли ви вимушені змінити попередній вибір. Врахуйте особливості свого характеру, здібності, навички, а не просто слідуйте за своїм товаришем.

Існуючі думки про престижність професії.

Ви з дитинства, напевно, пам’ятаєте слова: "Всі професії важливі, всі професії потрібні". В суспільстві існують професії, які є важливими, але непрестижними. Проте, на жаль, не завжди оволодіння модною професією означає, що вона буде приносити задоволення, відповідатиме вашим здібностям та інтересам. Ви просто змарнуєте час.

Перенесення ставленнядо людини, представника тієї або іншої професії,власне на професію.

При виборі професії слід звернути увагу на особливості певного виду діяльності, а не обирати професію тільки тому, що тобі подобається людина, яка займається тим видом діяльності. Приємна в спілкуванні людина, яка може із захопленням розповісти про свою роботу,- це чудово. Але це не означає, що ви отримувати від подібної роботи таке ж задоволення.

Захоплення тільки зовнішньою стороною професії.

За легкістю, з якою актор створює на сцені образ, стоїть напружена, буденна праця. Тому серйозний підхід до вибору професії припускає вивчення її з усіх сторін.

Застарілі уявлення про характер праці у сфері виробництва.

За сучасних умов виробництва практично всі професії тією або іншою мірою пов’язані з використанням комп’ютера, організаційної техніки, впровадження інноваційних технологій. Тому, за колишньою назвою професії ховається цілком новий її вигляд. Це інший характер, інші умови праці, інші вимоги до знань, здібностей людини.

Невміння або небажання розбиратисяу своїх особистісних якостях(схильностях, здібностях).

Не бійтеся й не лінуйтеся розібратися у своїх здібностях, схильностях. У разі необхідності зверніться за консультацією до психолога, спробуйте свої сили в різних напрямках діяльності. Можна оцінити свої здібності, пройшовши психологічні тести на профпридатність.

Це може зміцнити вашу думку щодо обраної професії або, навпаки.

Недооцінювання своїх фізичних особливостей.

Існують професії, до яких висуваються певні медичні вимоги. Медичні протипоказання можна з’ясувати у медичних працівників.

Знайти своє покликання – джерело щастя

Обираючи професію:

  • Ознайомтесь з інформацією про світ професій, визначте сферу діяльності, яка вас цікавить.
  • Складіть уявлення про свої інтереси, здібності, нахили.
  • З'ясуйте, чи відповідає стан вашого здоров'я вимогам обраної професії.
  • Довідайтесь, де можна здобути професію відповідної кваліфікації.
  • Визначте кілька професій, які подобаються, до яких є потяг, існують принципові можливості успішного їх освоєння й працевлаштування.
  • Прислухайтеся до думки батьків, вчителів, друзів, та аналізуйте їх.
  • Визначте фізичні та психологічні якості, необхідні для кожної професії.
  • За бажанням можете звернутися до психолога з проханням визначити (дослідити) ваші інтереси, здібності, тип темпераменту, особливості пам'яті, уяви тощо.
  • Прислухайтеся до власних відчуттів та інтуїції.
  • Зробіть свій вибір.
  • Упевнено йдіть до мети.
  • Професійних вам успіхів і досягнень!


Рекомендації вчителям для роботи

з учнями середнього шкільного віку

1.Слід пам’ятати, що лише в умовах творчого підходу можливий розвиток здібностей дитини. Будьте захопленими своєю справою, не бійтеся виявляти свої здібності не пов’язані з професійною діяльністю. Намагайтеся підтримувати неординарність і творчість своїх вихованців.

2. Враховуйте в педагогічній діяльності вікові психологічні особливості розвитку пізнавальної та інтелектуальної сфери:

· у цьому віці логічна пам’ять, а також довільна і опосередкована є провідними. Слід стимулювати розвиток логічної пам’яті. Для дітей запам’ятовувати- означає мислити, встановлювати логічні зв’язки в рамках матеріалу. Дітям необхідно давати завдання, які потребують створення плану усного чи письмового тексту.

· у роботі враховувати те, що мислення та мовлення взаємопов’язані й розвиток одного впливає на розвиток іншого.

3.Виявлення здібностей має відбуватися обов’язково і не пізніше

6-7 класу.

4. Пам’ятайте, що лише в навчальній діяльності формуються здібності. Це відбувається за рахунок засвоєння понять, уміння ними оперувати, розвитку логічного та абстрактного мислення.

Рекомендації для роботи з дітьми

старшого шкільного віку

1.Необхідно стимулювати процес становлення практичних умінь та навичок для вдосконалення професійних здібностей.

2.Слід надавати учням можливість працювати в таких сферах діяльності, де вони можуть виявити себе з кращого боку, реалізувати свій потенціал.

3. Враховувати в педагогічній діяльності психологічні особливості розвитку пізнавальної та інтелектуальної сфери.

· У цьому віці думка остаточно поєднується зі словом. Слід стимулювати становлення мислення за допомогою риторичних вправ на формування вміння планувати, писати самостійні роботи та виступати перед аудиторією, відповідати на запитання. Надзвичайно велике значення мають різні форми письмового викладу. Використовувати таку форму роботи не лише на заняттях з мови і літератури, а й на заняттях з таких предметів, як історія, географія, біологія, іноземна мова.

· Необхідно навчити учнів самостійно знаходити визначення понять та оперувати ними. Для формування таких умінь слід враховувати індивідуальні особливості кожного учня, давати їм матеріал, який потребує додаткового самостійного опрацювання. На заняттях працювати над визначенням понять, а не давати їх у готовому вигляді.

· Сприяти формуванню внутрішнього плану дій за допомогою спеціальних вправ. Наприклад, під час розв’язування задачі спочатку створювати план дій, а потім практично їх розв’язувати.

· Сприяти розвитку таких показників творчого мислення, як гнучкість, швидкість, точність, оригінальність.

Давати учням завдання, які потребують використання перелічених показників. Швидкість – здатність висловлювати максимальну кількість ідей. Гнучкість – здатність висловлювати різноманітні ідеї. Оригінальність – здатність генерувати нові, нестандартні ідеї. Точність – здатність удосконалювати чи надавати завершеного вигляду своїм ідеям. Наприклад:

Природничі науки. Назвати максимальну кількість предметів, які працюють на електриці, або розповісти про всі можливі варіанти використання води.

Мова. Описати сферу життя уявної істоти.

Математика. Назвати предмети, які існують парами, розповісти про можливі варіанти класифікації таких предметів.

Музика. Показати, наскільки по-різному може звучати певний музичний інструмент.

Художня творчість. Намалювати фантастичну тварину, виготовити один і той самий предмет з різного матеріалу.

Рекомендації батькам для роботи з дітьми

1. Цікавтеся інформацією про навчальні заклади, розширюйте уявлення про коло професій, доступних старшокласникам, допомагайте дітям правильно оцінити свої можливості.

2. Не привчайте дітей до думки, що все вирішите за них самі.

3. Формуйте відповідальне ставлення до професійного вибору, зробленого самостійно.

4. Намагайтеся відшуковувати інформацію про умови праці і їх особливості.

5. Схвалюйте перебування вашої дитини у різноманітних гуртках та секціях, що допоможе їй краще пізнати себе, свої інтереси та здібності.

6. Ознайомлюйтесь самі і ознайомлюйте дітей зі станом ринку праці в регіоні, а також вищими навчальними закладами.

7. Відвідуйте місцевий центр зайнятості та інші установи й організації для проведення просвітницької роботи.

8. Ознайомлюйтесь з основними психологічними чинниками, що сприяють успішній діяльності людини в певній сфері (психофізіологічні особливості, здібності, мотивація тощо), найважливішими вимогами професій типу "людина – людина", "людина – техніка", "людина – художній образ", "людина – природа", "людина – знакова система".

9. Використовуйте у навчанні та вихованні дітей теоретичні засади виявлення здібностей дитини, шляхи їх розвитку.

10. Вивчайте особливості своєї дитини, зчиняйте вплив на формування її світогляду, сприяйте її особистісному та професійному самовизначенню.

11. Створіть умови для розвитку здібностей, організуйте діяльність дитини так, щоб вона була творчою, не рутинною, що саме по собі стимулює розвиток мислення.

12. Спрямовуйте діяльність на активізацію пізнавальної потреби шляхом підтримки природної допитливості.

13. Стимулюйте розвиток потреби досягнення успіхів. Викорінюйте потребу у втечі від невдач, пояснюйте, що невдачі – це теж позитивний результат діяльності.

14. Враховуйте психологічні особливості пізнавального та інтелектуального розвитку дитини певного віку.

15. Не забувайте у навчанні та вихованні використовувати метод похвали.

16. Сприяйте самостійності дитини у її вчинках, думках , ідеях.

17. Схвалюйте ініціативність вашої дитини.

18. Відокремлюйте негативні вчинки вашої дитини від її особистості.

19. Приділяйте якомога більше уваги запитанням і зацікавленностям дитини.

Рекомендації учням у справі

профільного самовизначення

1. З метою профільного самовизначення відвідуйте зустрічі з спеціалістами, ходіть на екскурсії, здобувайте професійну інформацію та професійні консультації.

2. Будьте активними учасниками роботи у Малій Академії Наук, беріть участь у різноманітних олімпіадах, спартакіада, конкурсах, КВК ( так як вже сам процес написання наукової роботи розвиває спеціальні уміння: збирати і аналізувати інформацію, організовувати та проводити дослідження, поглиблює знання про професію, напрям діяльності, сприяє свідомому вибору майбутньої професії) .

3. Відвідуйте уроки, курси за вибором, спецкурси, факультативи, гуртки та секції.

4. Беріть активну участь у психодіагностичній роботі психолога вашого навчального закладу, дізнавайтеся про її результати, отримуйте консультації , включайтеся до просвітницької роботи.

5. Вивчайте психологічні особливості свого віку, можливості їх застосування .

6. Беріть участь у концертах, виставах, інших виховних заходах.

7. Намагайтеся якомога більше читати, так як читання розширює кругозір, розвиває мислення , формує активний словник людини, покращує пам’ять та ерудицію.

8. Навчайтеся початкових навичок у своїх батьків у процесі різних видів домашньої роботи ( це можуть бути сільськогосподарські, ремонтні, кулінарні роботи,побутова праця ).

9. Самостійно працюйте з періодичною пресою, науково-популярною, довідковою, енциклопедичною літературою з тих питань, що вас цікавлять, це сприяє поглибленню спеціальних знань .

10. Для того, щоб не помилитися у виборі слід скористатися системою розподілення професій за предметом праці, розробленою академіком Є. Климовим . Він поділив професії на 5 типів :

· 1 тип : "людина – природа". Предмет праці – рослини, тварини, мікроорганізми . Важливі спостережливість, терплячість, акуратність, фізична витримка, дбайливе ставлення до природних об’єктів.

· 2 тип : "людина – техніка". Предмет праці – технічна система, матеріали, об’єкти. Важливі: інтелектуальні якості, координація рухів, технічне мислення, зорова і слухова чутливість, використання схем, графіків, креслень, точність, плавність рухів , швидке переключення і розподіл уваги.

· 3 тип: "людина – людина". Предмет праці – люди, групи, колективи, об’єднання людей. Важливі: моральність, вміння налагоджувати взаємини, емоційна стійкість, комунікативні навички , товариськість.

· 4 тип: "людина – знакова система". Предмет праці – умовні знаки, цифри, коди , натуральні та штучні умови. Важливі: комп’ютерна грамотність, гарна пам’ять, точність сприймання, стіка концентрація уваги.

· 5 тип : "людина – художній образ". Предмет праці – художні образи, умови їх побудови. Важливі: розвинений художній смак, художні і творчі здібності, багата уява – поява нових образів.

11. Пам’ятайте про те, що ви можете об’єктивно перевірити свої здібності та уміння за допомогою спеціальних тестів та вимірювань.

Як виховати в дітях чесність

Порада 1. Вірте вашій дитині.

Як правило, діти на довіру відповідають довірою, а якщо їх обманять - не зрозуміють цього. Хай дитина відчуває і знає, що ви йому вірите.

Порада 2. Поясніть, що на правді тримається світ, на дитячій мові - вона корисна.

Люди живуть у злагоді, якщо довіряють один - одному.

Порада 3. Не створюйте ситуації для обману.

Уникайте двояких запитань, коли легше сказати неправду, чим правду.

Порада 4. Не вчиняйте принизливих допитів.

Порада 5. Винагороджуйте правдивість.

Якщо ваш малюк зізнався вам, то покажіть йому свою радість : «Я радію від того, що ти чесна людина, тому що ти сказав ПРАВДУ».

Порада 6. Показуйте приклад чесності.

Чи просите Ви відповідати по телефону, що вас немає вдома ?

За своєю природою діти чесні. А обман дітей ми провокуємо самі. Спочатку - провокуємо, а потім, якщо дитині раз за разом вдається уникати неприємностей завдяки своїм "казочкам", вони звикають брехати.

Дитина чесна зі своїми батьками тільки тоді, коли :

§Довіряє їм

§Не боїться їх гніву чи осуду

§Впевнена, щоб не сталося його не принизять як особистість

§Обговорювати будуть не її, а вчинок, який потрібно виправити

§Допоможуть, підтримають, коли їй погано

§Дитина твердо знає, що ви на її боці

§Впевнена, якщо накажуть, що мудро, справедливо, в дітей, взагалі, сильно розвинено почуття справедливості, вони зневажають тих, хто її не проявляє - і деспотів, і занадто м'яких !

Якщо ви спіймали свою дитину на брехні, не поспішайте її звинувачувати. Запитайте себе : «Чому вона не каже мені правду ?» А ще погляньте на дитину як у дзеркало. Що посієш - те й пожнеш !

Далі перераховані ознаки того, що дитина говорить вам неправду. Але ще раз вам нагадуємо, що це не причина її звинувачувати. Це причина задуматися : в які умови ви ставите свою любов ? Що потрібно зробити, щоб повернутися первинної, безумовної любові ?

Отже, вас повинно насторожити, якщо дитина, розповідаючи щось, або відповідаючи на ваше запитання :

§Намагається не дивитися вам в очі

§Починаючи щось говорити, підносить руку до роту, в малят цей жест явний, у старших менш виразний- торкається

§Потирає очі

§Часто покашлює під час розмови

§Потирає підборіддя, виски

§Несвідомо торкається носа

§Посмикує мочку вуха

§Почісує шию, відтягує комірець

§Тримає руки в карманах, бажаючи щось приховати

Ознаки, за якими визначається, що батьки говорять неправду, перераховувати взагалі не потрібно ! Не хочеться вас лякати, але діти це завжди прекрасно відчувають!

Притча про головне у нашому житті


Описание: /Files/images/217c8fa4f54e.jpg

Три речі ніколи не можна повернути: Час, Слово, Шанс.

Три речі не варто втрачати: Спокій, Надію, Честь.

Три речі в житті найбільш цінуються: Любов, Переконання, Дружба.

Три речі в житті, які легко втратити: Влада, Успіх, Багатство.

Три речі, які визначають людину: Праця, Чесність, Досягнення.

Три речі, що руйнують людину: Вино, Гординя, Злість.

P.S. Проте, допоки все зрозумієш – мине ціле життя. Тому:

Описание: /Files/images/zitaty-o-novoj-zhizni.jpg

  • Давайте людям більше, ніж вони очікують, і робіть це з радістю.
  • Говоріть повільно – думайте швидко.Якщо ти програв, «винеси» з цього урок.
  • Пам’ятай три важливі речі: Особиста гідність, Повага до інших, Відповідальність за всі свої дії.
  • Ніколи не дозволяй маленькій суперечці зіпсувати справжню дружбу.

Якщо брати до уваги ці правила, то всі починання у вашому житті будуть успішними!

Поради для батьків

1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.

3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.

4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця.

5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?»
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.

7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.

8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.

9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.

10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо.

11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».

12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.

13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.

15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.

16. Учіть підлітка:

• цінувати дружбу, поважати суспільну думку;
• правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;
• порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.

17. Виховуйте:

• витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.
• чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо.

18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.

19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.

20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?»

22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!»

23. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити.

24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших».

25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном — у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою — у класі таких не люблять. Будь просто акуратним»..

26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.

27. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».

28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилася.
Якою ви повинні відпускати дитину до школи

— Учень повинен приходити до школи чистим: із чистими руками, шиєю, обличчям. Нігті на руках повинні бути коротко обрізані, волосся охайно розчесане.
— Учень повинен одягатися в чисту, охайну учнівську форму. Взуття повинно бути начищеним, чистим.
Що повинно бути у портфелі: — Учень повинен мати при собі чисту носову хусточку.
— У портфелі мають бути акуратно складені речі, потрібні для занять на цей день.
— Книжки слід обгорнути. На обгортці має бути напис: предмет, прізвище учня, клас та номер школи.
— Щоб зошити мали охайний вигляд, потрібно класти їх у папку.
— Олівці, ручки покладіть у пенал.
— Стежте за, тим, щоб звечора все було готове до навчального дня і в портфелі не було нічого зайвого.

Пам'ятка для батьків «Виконуємо домашнє завдання»
1. Учень упорядковує своє робоче місце, свій стіл для навчальних занять чи місце, відведене йому за спільним столом.

2. За записами у щоденнику чи в зошиті встановлює, що саме йому задали.

3. Згадує, у якій послідовності радив учитель виконувати те або інше завдання.

4. Готує потрібні підручники та приладдя: ручку, олівець тощо.

5. Знаходить завдання в підручнику, текст статей та письмових вправ, текст задач тощо.

6. Згадує навчальний матеріал, який пояснював учитель на уроці.

7. Згадує вказівки вчителя щодо способів виконання вправ.

8. Виконує роботу.

9. Звіряє зроблене з тим, що потрібно було зробити: чи часом чогось не забув.

10. Перевіряє, чи правильно виконав завдання; якщо є помилки — виправляє.

11. Якщо це можливо, звертається до батьків або до інших старших членів сім'ї з проханням перевірити, чи розуміє він зміст прочитаної статті, чи правильно розповідає, чи навчився пояснювати розв'язання задачі.

До уваги Батьків
1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки й педагоги.
Учити жити — це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько, вчитель.

2. Виховання починається із дня народження. Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, — це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.
Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім'я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім'я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.

4. Турбота батька і матері про здорову сім'ю. Справжня мудрість вихователя — батька, матері — в умінні дати дитині щастя дитинства — це спокійне домашнє вогнище.

5. Сім'я — це первинний колектив українського суспільства.
Чи почуває дитина, що блага її життя — наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці і турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека — виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне — її особисті потреби, а все інше — другорядне. Я бачу лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість — жити заради когось.

6. Готових рецептів сімейного виховання немає.
Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини — велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.
Щоб виховати дитину, слід дотримуватися правил у реалізації своїх сімейно-побутових педагогічних функцій. Основні з них такі:

1. Встановлювати і дотримуватись загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (праці, навчання, дозвілля, відпочинку), практикувати визначення кожному членові сім'ї його обов'язків, контролювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, внутрішньосімейні плани тощо.

2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.

3. Знати товаришів своєї дитини, зони її неформального спілкування, сповідувані нею ідеали, пріоритетні життєві орієнтири.

4. Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров'я, розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм пристарілим батькам і родичам, дітям, усім нужденним людям, утримувати свою сім'ю.

5. Компетентно й педагогічно грамотно обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркомани, алкоголіки), перша інформація повинна надійти від батьків, а не від компанії.

6. Обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує проституцію, наркоманію.

7. Розвивати і заохочувати самостійність у дітей, уміння відстоювати свою позицію.

8. Підтримувати постійний зв'язок зі школою.

9. Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речовин.

10. Бути готовими до прийняття певних «дисциплінарних» рішень щодо обмеження непродуктивного» часу життя дитини і контактування її з «підозрілими» товаришами.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

Сім'я для дитини — перший і найважливіший соціально-педагогічний інститут. Сім'я закладає систему відносин дитини з близькими дорослими, особливості спілкування, способи та форми спільної діяльності сімейні цінності й орієнтири.

Більшість звертань до педагога і психолога пов'язані із проблемам що виникають у процесі виховання. Звичайно, не завжди ці озвучувані проблеми відбивають справжній стан дитини в сім'ї і навіть зміст звернення за консультацією.

Запити батьків, що потребують консультацій фахівця, мають кілька основних напрямків.

Перше — проблеми, пов'язані з вихованням дітей.

Друге — проблеми, зумовлені труднощами в розвитку та навчай дітей.

Третє — інтерес батьків до наявних у дітей здібностей; до особливостей підліткового віку. Велика група проблем обумовлена необхідністю прийняття сім'єю рішення про подальші перспективи розвитку дитини про її професійне самовизначення.

Четверте — особистісні проблеми дітей і підлітків, міжособистісну взаємодію в сім'ї та найближчому оточенні.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКА

Наше завдання не в тому, щоб зро­бити себе необхідними нашим дітям, а навпаки, у тому, щоб допомогти їм

навчитися, по можливості скоріше обходитися без нас.

К. О. Конраді

Прихід до школи є переломним моментом у житті дитини. Адже відбувається перехід до нового способу життя і умов діяльності, нового положення в суспільстві, нових взаємин як з дорослими, так і з однолітками

Треба врахувати, що відмінна риса положення школяра полягає в тому, що навчання є відтепер для нього обов'язковою діяльністю. І дитина повинна знати, що за неї вона несе відповідальність перед учителем, школою, сім'єю. Відомо, що якість навчальної роботи школяра оцінюється вчителем, і ця оцінка впливає на ставлення до нього оточуючих, батьків, однокласників.

Безумовно, всі діти зазнають труднощів при адаптації до нових навчання і виховання. Треба врахувати, що навчання в школі може викликати деякий дискомфорт для психічного здоров'я школяра.

Це пов'язано, по-перше, з певними стресовими станами, яким підда­ється школяр (залежно від індивідуальних особливостей це можуть бути: постійні критичні зауваження на адресу дитини, що викликають страх приниження; обмеження в часі, що приводить до страху не встигнути ви­конати завдання у відведений час тощо). По-друге, з великою кількістю інформації, що пропонують переробити школяреві (часто не з огляду на його вікові та індивідуальні особливості). По-третє, нераціональна організація виконання домашнього завдання вдома (дитина не встигає відпочити, відновити сили, внаслідок чого виникає постійний стан втоми і загальмованості). Таким чином, діти напружені як психологічно (неви­значеність, тривога, відчуття дискомфорту та ін.), так і фізично (новий режим дня, підвищені навантаження та ін.). Це часто приводить до пев­них наслідків, що у першу чергу позначається на процесі навчання. Тому в цей період від батьків потрібна певна як моральна, так і психологічна підтримка в процесі адаптації.

Батькам майбутнього першокласника необхідно врахувати, шо саме психологічна готовність до навчання забезпечує адаптацію дитини до школи. Слід зазначити, що позитивно впливає на адаптацію:

—своєчасність переходу від гри до навчання;

—відвідування дошкільної установи, а, отже, наявні навички спілку­вання з однолітками;

—правильне виховання в сім'ї;

—усвідомлення дитиною свого положення школяра, а також підготовка до школи з боку батьків, що полягає у посиленні особистісного зна­чення навчання в школі;

—у постановці певних пізнавальних завдань перед дитиною;

—у підготовці до можливих проблем, що виникають у процесі навчан­ня, при цьому підкреслюється, що наполегливість і працьовитість допоможуть у подоланні цих труднощів.

Перші місяці навчання дитини викликають багато запитань у батьків. Одне із найпоширеніших з них: як же допомогти дитині в навчанні?Як привчати до самостійності при виконанні домашнього завдання? Психологи вважають, що батьки, у першу чергу, повинні запам'ятати на­ступні правила:

1. Визначити час спільної взаємодії дитини з дорослими (наприклад, 1—1,5 години з дитиною активно співпрацює дорослий, а потім дити­на працює якийсь час самостійно). При цьому треба врахувати, що, по-перше, поступовий час активного співробітництва скорочується, а час самостійної роботи збільшується, а, по-друге, тривалий час віі конання уроків виснажує сили дитини і у неї втрачається позитиви мотивація.

2.Необхідно батькам знати темп роботи своєї дитини, щоб вона могла працювати в оптимальному для неї темпі. Завдання батьків — підтри мувати цей темп (наприклад, повільне для дитини виконання завданщ «розхолоджує» дитину, а швидке — створює нервозну обстановку) і служить причиною швидкого стомлення).

3.Часто школярам потрібна не стільки допомога з якому-небудь пред мета, скільки допомога в поточній навчальній ситуації. Батькам треба «розглянути», у чому полягає їхня допомога.

4.При допущенні помилки дитиною дорослий повинен зробити так щоб дитина сама знайшла цю помилку, а не вказувати на неї. Для того, щоб допомогти дитині знайти свою помилку, дорослий повинен спростити завдання, вирішивши яке дитина змогла б самостійні виявити і виправити свою помилку.

У той же час батьки повинні враховувати свої особливості, які можуті «нашкодити» дитині при адаптації до школи:

—У швидкої і рухливої матері буде викликати роздратування повільна дитина: «Швидше!». Дитина поспішає, квапиться і знову помиляється У ньому випадку матері слід запастися терпінням і підлаштуватися під темп роботи дитини.

—Якщо у сім'ї по відношенні до когось із членів сім'ї використову ється агресивнс-диктаторський стиль відносин, то він проектується на дитину. Це приводить до страху в дитини бути покарацою і об­раженою.

—Якщо батьки перебувають в розлученні, то матері необхідно утри­матися від коментарів на зразок: «Ти такий неповороткий, як і твій батько». Таке відношення може викликати почуття неповноцінності в дитині.

—У завжди незадоволених всім батьків росте тривожна дитина, яка у всьому невдоволенні батьків бачить свою провину.

Б. С. Волков виробив загальну стратегію поводження батьків з мстою до­помоги дітям для їх більш успішного навчання. Для цього батьки повніші:

—встановити стосунки з дітьми, що характеризуються теплотою, тур­ботою та любов'ю;

—вивчити реальні можливості своєї дитини і вселяти в них віру в успіш­ність своїх дій;

—спонукати дітей до виконання не тільки шкільних, але й додатковий завдань;

—контроль за дітьми повинен бути авторитетним (як прояв батьків­ської уваги);

- підтримувати і стимулювати інтерес дітей до пізнання, обговорювати разом з ними прочитані книги, обговорювати різні інтелектуальні

та пізнавальні проблеми; — уміти вислухувати дітей, подавати приклад доброзичливого спілку­вання.

Психологічна напруженість проходить через півтора-два місяці. Якщо дорослий, який перебуває поруч, спокійно і планомірно здійснює ре­жимні моменти, надає правильну, у тому числі й психологічну, допомогу дитині, то її напруженість падає. А зняття психічної напруги стабілізує й фізичний стан дитини. Вона уникає перевантажень, стомлення, зни­ження працездатності. Крім того, прагнення до позитивних взаємин з дорослими організовує поводження дитини: вона зважає на їхні думки та оцінки, намагається виконувати правила поведінки.

Запропонований нижче тест дозволить визначити, наскільки ви готові надати своїй дитині дієву допомогу в період початкового навчання.

Тест «Батьки майбутнього першокласника» (тест складений на основі тесту Г. Бардієра)

Інструкція. У кожній парі тверджень виберіть твердження під літерою «а» або «б». Твердження

1. а) Якщо дитина не хоче, її завжди можна змусити.

б) Не слід нав'язувати себе дитині, якщо вона чогось не хоче, краще подумати, чому вона не хоче цього робити.

2. а) Відмови бувають звичайно у дітей, які не звикли до слова «Треба».

б) Насильницькі методи множать на дефекти особистості і небажані форми поводження.

3. а) Дітей не повинні цікавити емоції та внутрішні переживання дорослих.

б) Емоції дорослих незалежно від їхньої волі впливають на стан дітей, передаються їм, викликають відповідні почуття.

4. а) Дитина не повинна ніколи забувати про те, що дорослі старші,

розумніші, досвідченіші за неї.

б) Співпрацювати з дітьми — означає бути з ним «на рівних», у тому числі співати, грати, малювати тощо

5. а) Підкреслюючи помилки дитини, ми рятуємо її від них.

б) Негативна оцінка шкодить благополуччю дитини.

6. а) Роблячи щось, дитина має усвідомлювати, хороше воно чи погане

з погляду дорослих.

б) Дитина не боїться помилок або невдач, якщо знає, що її завжди приймуть і зрозуміють дорослі.

7. а)Дітей треба вчити, указуючи на підходящі приклади.

б) У дітей зароджуються комплекси, коли їх з кимось порівнюють

8. а) Дитина повинна постійно бути предметом уваги симпатій доролих.

б)Дитина, оточена усюди симпатією й увагою, обтяжена неприємним переживаннями роздратування, тривоги або страху.

9. а) Чим старша дитина, тим важливіші для неї знаки уваги і підтримка дорослих.

б) Дитині будь-якого віку для емоційного благополуччя необхідні

Дотики, жести, погляди, що виражають любов і схвалення дорослих!Обробка отриманих результатів. За кожну обрану відповідь «б» до дайте собі 1 бал. Підсумуйте отримані бали.

Якщо ви набрали 7 і більше балів, то можна стверджувати, що ви гої тові надати правильну допомогу своїй дитині в процесі її адаптації до навчання в школі. У вас є необхідний запас психолого-педагогічни» знань, а також ви чудово «відчуваєте» свою дитину і вам, і вашій дитині можна тільки позаздрити!

Отримані 4—6 балів свідчать про те, що ваші вчинки по відношенню до дитини не завжди надають їй очікувану допомоги. Скоріше ви відноситеся до керівника своєї дитини, а не людини, яка ненав'язливої «супроводжує» її в процесі адаптації до школи. Але не все втрачено: ваш будуть корисними поради педагога і психолога (ви зможете до них прислухатися). Придивіться до себе: чи не занадто ви авторитарні зі своєю дитиною?

Набрані 3 і менше балів припускають, що ви, швидше за все, не усвідомлюєте роль батька в процесі адаптації дитини до школи. І якщо ви дійсно хочете допомогти своїй дитині, то займіться цим питанням

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ АГРЕСИВНИХ ДІТЕЙ

При взаємодії з агресивною дитиною:

—приймайте дитину такою, яка вона є;

—висувайте до дитини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості;

—розширюйте кругозір дитини;

—включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значимісти у виконуваній справі;

—ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.

Боротися з агресивністю потрібно терпінням. Це найбільша чеснота яка тільки може бути в батьків і вчителів.

Поясненням. Підкажіть дитині, чим цікавим вона може зайнятися!

Заохоченням. Якщо ви хвалите свого вихованця за гарне поводження то це розбудить у ньому бажання ще раз почути цю похвалу.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ДІТЕЙ,ЯКІ ВІДЧУВАЮТЬ СТРАХИ

Якшо дитина відчуває страхи: риймайте дитину такою, яка вона є, даючи їй можливість змінитися; розвивайте в дитині позитивні емоції, частіше даруйте їй свій час і увагу;

_ з розумінням ставтеся до переживань і страхів дитини, не висміюйте їх і не намагайтеся рішучими методами викорінити цей страх;

— заздалегідь програвайте з дитиною ситуацію, що викликає страх.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ДІТЕЙ,СХИЛЬНИХ ДО БРЕХНІ

Якщо дитина бреше, додержуйтеся таких правил:

—частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки;

—якщо ви впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвертість, з'ясувати причину неправди;

—знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв'язати цю» проблему;

—не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО СПІЛКУВАННЯ З ДІТЬМИ, ЯКІ МАЮТЬ ЕМОЦІ ЙНІ ТРУДНОЩІ

1. Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необ­хідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.

2.Не існує поганих і хороших емоідій і дорослий у взаємодії з дити­ною повинен постійно звертатись, до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

3.Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції — це результат тривалого стримування емоцій.

4.Потрібно навчити дитину усвідомліювати свої почуття, емоції, виявля­ти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

5.Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

6.Не слід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізо­лювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

«Як спілкуватися з дитиною»

· Спілкування на рівних. Рівень очей.

· Попросити дитину вас чому-небудь навчити.

· Запитувати в дітей поради.

· Цікавитися планами дитини та їх враховувати.

· Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.

· Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.

· Давати посильні доручення-з відомим успіхом.

· Схвалення взагалі (у цілому).

· Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).

· Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.

· Зустрічати як кращого друга і проводжати.

· Якщо ви не праві, просіть вибачення.

· Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.

· Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).

· 100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.

· Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.

· Тілесний контакт 2—3 рази на день мінімум.

«Як почути свою дитину» (що батьки не повинні робити)

· Накази, команди, що заперечують почуття. (Дитина плаче, розбила коліно, дорослі: «Припини плакати!» — образа в дитини гарантована.)

· Попередження, застереження, погрози. («Якщо ти ще раз упадеш у цю калюжу...».)

· Моралі, проповіді («Учитися — це твій обов'язок» і т. д. Такі моралі викликають нудьгу, а потім і агресію).

· Поради і готові рішення («Я б на твоєму місці...»). Такі поради дра­тують дитину.

· Докази, нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати...»). Нотації приводять до бажання боротьби і помсти.

· Критика, догани, обвинувачення («Усе через тебе...») приводять до уникання невдачі, низької самооцінки.

· Оціночна похвала (не хвалити, а говорити: «Я вважаю тебе...», «Мені подобається...»).

· Обзивання і висміювання (навіть жартівливі).

· Здогади та інтерпретація.

· Випитування та розслідування.

· Співчуття на словах, чутки.

· Віджартування, відхід від розмови.

«Що треба пам'ятати батькам дитини, яка зростає»

· Дитина формується під впливом того оточення, в якому зростає.

· Дитина, що зростає в оточенні критики, навчається засуджувати.

· Дитина, що зростає в оточенні ворожості, стане агресивною.

· Дитина, що зростає в страху, буде всього боятися.

· Дитина, що зростає в оточенні жалості, навчиться співчувати самій собі.

· Дитина, що зростає в оточенні глузувань, стане сором'язливою і бо­язкою.

· Дитина, що зростає в атмосфері заздрості, заздритиме.

· Дитина, що зростає в оточенні заохочення, навчиться бути впевненою у собі.

· Дитина, що зростає в атмосфері терпимості, навчиться бути терпля­чою.

· Дитина, що зростає в атмосфері любові, навчиться любити.

· Дитина, що зростає в оточенні схвалення, навчиться подобатися самій собі.

· Дитина, що зростає в атмосфері визнання, навчиться бути цілеспря­мованою.

· Дитина, що зростає в атмосфері великодушності, буде щедрою.

· Дитина, що зростає в оточенні чесності та справедливості, навчиться бути правдивою і справедливою.

Поради для батьків агресивних дітей

При взаємодії з агресивною дитиною:

· приймайте дитину такою, яка вона є;

· висувайте до дитини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості;

· розширюйте кругозір дитини;

· включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значимість у виконуваній справі;

· ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.

· Боротися з агресивністю потрібно терпінням. Це найбільша чеснота, яка тільки може бути в батьків і вчителів.

· Поясненням. Підкажіть дитині, чим цікавим вона може зайнятися.

· Заохоченням. Якщо ви хвалите свого вихованця за гарне поводження,; то це розбудить у ньому бажання ще раз почути цю похвалу.

Поради для батьків дітей, які відчувають страхи

Якщо дитина відчуває страхи:

· приймайте дитину такою, яка вона є, даючи їй можливість змінитися;

· розвивайте в дитині позитивні емоції, частіше даруйте їй свій час і увагу;

· з розумінням ставтеся до переживань і страхів дитини; не висміюйте

· їх і не намагайтеся рішучими методами викорінити цей страх;

· заздалегідь програвайте з дитиною ситуацію, що викликає страх.

Поради для батьків дітей, схильних до брехні

Якщо дитина бреше, додержуйтеся таких правил:

· частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки;

· якщо ви впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвертість, з'ясувати причину неправди;

· знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв'язати цю проблему;

· не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.

Поради для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі

· Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необ­хідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.

· Не існує поганих і хороших емоцій і дорослий у взаємодії з дити­ною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

· Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції — це результат тривалого стримування емоцій.

· Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявля­ти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

· Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

· Не слід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізо­лювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

· Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.

· Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.

· З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

· Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Зави­щена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар'єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно по­чинати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.

Батькам майбутніх першокласників!

Цього року Ваша дитина йде до першого класу.

Це велика подія у Вашій сім’ї.

Ми сердечно вітаємо вас і бажаємо, щоб Вашій дитині було добре, затишно і цікаво в нашій школі. Дозвольте дати Вам кілька порад.

Десять речей, які повинні зробити батьки першокласника 1-го вересня:

1. Ваша дитина хвилюватиметься. Прикрасьте її кімнату кульками, плакатом з веселим написом.

2. Приготуйте маленький подаруночок, барвисто оформлений, і покладіть поряд з її подушкою.

3. Якщо Ви напередодні зібрали портфель, все одно ще раз зазирніть до нього разом з дитиною і покладіть ще якісь дрібні речі: комічну гумку або незвичайний олівець.

4. Цього дня забороніть собі повчати дитину, підвищувати на неї голос. Не сердьтеся і не хмуртеся.

5. Відкладіть усі справи, візьміть відгул. Ви повинні бути поряд, коли дитина переступить шкільний поріг.

6. Скажіть своєму першокласнику, як добре і чудово він виглядає.

7. Зустрічаючи дитину зі школи, розпитайте, що їй сподобалося, що вона робила, похваліть за те, що вона трималася впевнено (навіть якщо це не так).

8. Увечері організуйте святкову вечерю. Запросіть бабусь, дідусів.

9. Не забудьте сказати дитині, як сильно ви її любите.

10. Лягаючи спати, дайте слово і надалі бути до дитини таким лагідним, спокійним і уважним, як сьогодні.

Усе це дасть можливість дитині зрозуміти, що події, які відбуваються в житті, дуже важливі і для батьків. Це додасть їй упевненості, налаштує на серйозну, цікаву роботу.

Правила батьківської поведінки

в організації навчання дитини

1. Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви вимагаєте її (самостійності) в усіх сферах повсякденного життя, тим більше зможе ваша дитина працювати з почуттям відповідальності в шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією ціллю, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного і тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.

2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи розв’язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, таким як, наприклад, вказівка на довідники, знаходження правил, відгадування ребусів та інше, що може привести до шляхів розв’язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання.

3. Дайте своїй дитині можливість перенести знання зі школи на домашній рівень і таким чином практично їх засвоїти.

4. Визнайте здобутки дитини. Надавайте перевагу похвалі (заохоченню), а не докорам. Похвалою та заохоченням Ви досягнете чогось набагато легше та краще, ніж ниттям, нагадуваннями і іншими покараннями.

5. При похвалі звертайте увагу на те, щоб не обмежувати її критикою («Дев’ять, звичайно, чудово, але без двох дурних помилок це могло бути б дванадцять»). Будьте обережними в обходженні із заохоченнями (винагородами) як визнанням здобутку (ефективності).

6. Не ставте перед своєю дитиною завищені вимоги. Не робіть їх строгішими ніж вимоги вчителів, наприклад, вимагаєте виконання додаткових завдань.

7. Будьте зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків, які читають, швидше й сама читатиме, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.

8. Говоріть, по можливості, якомога позитивніше про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона бореться зі своїми власними упередженими думками.

Поради батькам щодо запобігання шкільній дезадаптації

1. Формуйте позитивне ставлення до школи.

2. Виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини.

3. Формуйте адекватну самооцінку.

4. Не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою, не ставте до дитини завищених вимог.

5. Навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими.

6. Привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині.

7. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала за що.

8. Пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку.

9. Частіше згадуйте себе у дошкільному віці.

10. Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.

11. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, особливо якщо вона є менш успішною, ніж інші діти.

12. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

13. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом дитині.

14. Не принижуйте дитину.

15. Любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, якою вона є.

Сварити чи не сварити дитину?

1. Перед тим, як сварити дитину дайте відповідь на запитання: «Для чого?». Тобто що ви хочете з цього покарання?

2. Покарання не повинне шкодити здоров’ю (фізичному, психічному).

3. Якщо є сумніви, карати чи ні, краще не карайте. Ніякої профілактики.

4. Терміни давнини. Краще не карати взагалі, ніж карати із запізненням (дитина не може встановити зв’язок між негативною поведінкою і покаранням). Повернення до минулого призводить до регресу, затримки духовного розвитку.

5. Покараний – пробачений. Має бути збережений емоційний контакт із дитиною. Покарання – завершення негативного етапу життя. Сторінку перегорнуто, життя починається спочатку.

6. Покарання не повинно принижувати гідність дитини.

7. Покарання повинно бути адекватним. За один раз – одне покарання, а не «салат» покарань з різних учинків.

8. Дитина не повинна боятися покарань. А усвідомлювати, що покарання – неприємне, небажане.

9. Бажано, щоб дитина брала участь у виборі покарання. Це підвищує її значущість у власних очах, дає певну волю й відповідальність за власне життя.

10. Покарання – надзвичайний захід. Використовується у випадках, коли інші способи викорінення небажаної поведінки не дали результату.

7 порад учню

Порада перша і найтяжча.

Ніколи не намагайтеся отримати все і відразу. Пам'ятайте,

що успіх - це насамперед праця. Не вірте красивим фільмам,

де щоб досягти успіху досить бути вродливим чи багатим.

Порада друга - про любов.

Обов’язково зміни своє відношення до людей, які тебе

оточують. Хочеш, щоб тебе любили люди - полюби їх сам.

Подумай, чи подобаються особисто тобі егоїстичні, нетерпимі

до чужих думок люди? То чому, якщо ти саме такий, повинні

любити тебе?

Порада третя - особлива.

Потрібно на деякий час забути, що ти особливий, не такий

як всі. Запам'ятай, що про це знає лише твоя мама і ти сам.

Порада четверта - про найдорожче.

Полюби себе насамперед сам. Це не значить, що ти повинен

любуватися собою в дзеркало. Просто стався з повагою до

свого тіла, не отруюй його алкоголем та іншими ядами.

Порада п'ята - пріоритетна.

Не розпорошуй свої сили відразу у всіх напрямках. Вибери

кілька важливих для тебе справ і наполегливо вдосконалюйся

саме в них. Хоча спробувати себе в нових справах ніколи не

завадить. Хтозна, можливо, саме там чекає на тебе успіх,

сидить собі і жде, коли ж ти його віднайдеш.

Порада шоста - навчайся!

Навчайся все своє життя. Ніхто не заперечує, що ти і так

багато знаєш та умієш.

Порада сьома і остання (по списку, а не по значенню!)

Отже, ти хочеш досягти успіху? То чого ж тоді чекаєш і

витрачаєш свій дорогоцінний час?

Давай, не сиди, пора уже щось зробити своїми руками.

Кодекс честі учня

- Вчитися не заради оцінки, а для здійснення гуманних, патріотичних цілей і досягнень.

- Направляти свою навчальну діяльність на глибоке оволодіння знаннями з основ наук, бути ініціативним, самостійним, найповніше виявляти себе.

- Дотримуватися вимог школи, правил внутрішнього розпорядку, гідно вести себе.

- Бути ввічливим у спілкуванні з товаришами, учителями, старшими людьми, шанобливо ставитися до батьків.

- Турбуватися про молодших.

- Виявляти милосердя.

- Дбати про пристойний зовнішній вигляд, власну гігієну.

- Не допускати куріння, не вживати спиртних напоїв, наркотичних засобів.

Поради з самовиховання

1. Коли берешся за будь-яку справу, подумай: який результат повинен отримати.

2. Записуй згідно з важливістю свої термінові справи, які маєш виконати протягом тижня, дня. Берись за справу сміливо і не відступай, поки її не виконаєш. Якщо в кінці тижня або цього дня залишаються не виконаними один чи два запланованих тобою пункти,перепиши їх у план на наступний тиждень(наступний день).

3. Візьми собі за правило обов’язково аналізувати: чому саме ти не виконав той чи інший пункт. Намагайся сам усувати причини невиконання. Спочатку це вважатиметься важким, але з часом ти зрозумієш, що головне – це правильно оцінювати свої сили і не гаяти марно часу.

4. Ніколи не практикуй перенесення виконання справи на наступний день.Приступай до виконання запланованого одразу ж без зволікань.

5. Не роби жодних попускань, навчися своїм примхам відповідати коротко, але твердо –"ні”

6. Навчися сам собі наказувати, будь до себе непохитним,але став перед собою завдання реальні, ні в якому разі "не заривайся”,бо не спрацює внутрішній наказ ”Так треба”, "Я мушу”.

7. Спробуй проаналізувати: на що ти переважно витрачаєш свій вільний час?

8. Твій організм здатий до тривалих навантажень, але, щоб уникнути стомлення, переборюй втому, змінюй види діяльності протягом дня.

9. Приймаючи на себе будь-яке завдання, навчися слухати уважно вказівки дорослих

ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ЗДАЧІ ЗНО?

ПСИХОЛОГІЧНІ ПОРАДИ УЧНЕВІ.

Задовго до ЗНО.

Спочатку підготуй місце для занять. Забери зі столу усі зайві предмети, зручно розклади свої зошити, підручники, ручки тощо;

Можна доповнити інтер’єр кімнати жовтим та фіолетовим кольорами, оскільки вони підвищують розумову активність. Не потрібно перефарбовувати стіни, а достатньо картини, занавіски, серветки, лампи, тощо. Також цікаво зауважити, що за твердженням вчених запах лимону у вашій кімнаті підвищує розумову працездатність на 20%.

Склади план своєї роботи. Перед тим визнач - Хто ти є ? - сова чи жайворонок. Склади план занять на кожен день. Важливо чітко знати, що ти робиш і не говорити усім оточуючим: «Я займаюся чи готуюсь», «Я вивчаю саме певний розділ, конкретний матеріал»;

Починай із найважчого, але посильного. Легше і приємніше залишай на після обіду

Чергуй заняття із відпочинком. Психологи встановили, що оптимальна тривалість заняття 30-40 хв. Максимум уваги досягається після 10-15 хв. від початку роботи. Тривалість перерв у першій половині дня не повинна перевищувати 5-10 хв. У другій половині дня тривалість кожної наступної перерви збільшуй на 5 хв. Не забувай у час відпочинку робити зарядку, займатися спортом, робити короткі прогулянки, допомагати батькам, тобто повністю відволікатися від навчання на короткий час. .

Тренуйся щоденно робити тести. Роби це із секундоміром.

Не потрібно заучувати напам’ять певні тексти, вчися робити короткі записи, нотатки, регулярно їх переглядай.

Регулярно повторюйте матеріал, бажано через 10 хв, після того, як ви вивчали новий матеріал, а згодом через добу. Кожне наступне повторення повиннно бути коротшим попереднього.

Займася самопереконанням, При всій своїй простоті, це є дуже дієва зброя. Повторюй про себе . Я знаю багато, я спокійний, я впевнений, я розумний і т.д., я напишу добре тестування.

День перед здачею ЗНО.

Багато хто вважає, що щоб повінстю підготуватися до іспитів бракує одного дня. Це невірно. Вже після обіду важливо припинити готуватися, здійснити прогулянку на свіжому повітрі, прийняти душ, підготувати одяг, документи, інші необхідні речі.

У день ЗНО.

Будь зконцентрованим. Не звертай уваги на поведінку оточуючих. Для тебе повинен існувати лише текст завдань і годинник.

Дій швидко, але не поспішай. Перед тим як дати остаточну відповідь , двічі прочитай завдання, переконайся, що ти правильно зрозумів, що від тебе вимагається.

Спочатку берись за ті завдання, у правильності відповідей яких ти не сумніваєшся.

Пропускай! Потрібно навчитися швидко пропускати важкі і незрозумілі завдання, щоб згодом до них повернутися.

Читай завжди уважно завдання до кінця.

Думай лише про поточне завдання. Коли ти бачиш нове завдання, забуть про попереднє.

Якщо попереднє завдання тобі не під силу, забудь про цю проблему. Наступне завдання це шанс набрати додаткові бали.

Використовуй методику виключення. Якщо не знаєш правильної відповіді, то можна розпізнати усі невірні відповіді в силу їхньої абсурдності.

Психологічні поради батькам: «Зовнішнє незалежне оцінювання. Як підтримати свою дитину?»

Шановні батьки, психологічна підтримка – це один з найважливіших чинників, що визначають успішність Вашої дитини під час здачі ЗНО. Досить часто ми створюємо ситуацію залежності у вашої дитини, на кшталт, – «якщо ти …, то…», нав’язуємо нереальні стандарти, суперництво із ровесниками, – «подивись, як інші стараються…» тощо.

Водночас справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, та позитивних сторін дитини. Підтримувати свою дитину – значить вірити в нього. Підтримка заснована на вірі в природжену здатність особи долати життєві труднощі при підтримці тих, кого вона вважає значущими для себе. Дорослі мають нагоду продемонструвати дитині своє задоволення від її досягнень або зусиль.

Інший шлях – навчити підлітка справлятися з різними завданнями, створивши у нього установку: «Ти можеш це_зробити!».

Щоб продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання зробити наступне:

  • забути про минулі невдачі своєї дитини;
  • допомогти дитині знайти впевненість у тому, що він/вона справляться із тим чи іншим завданням;
  • пам'ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА УЧНЯМ:

Коли не подобається моя зовнішність?

Стати сильнішим і красивим можна. Подивись уважно на себе і оточуючий світ. Кожного дня ти бачиш себе в дзеркалі. Щось тобі подобається в своєму відображенні, а щось хотілось би змінити.

Багатьом підліткам може не подобатись їхнє обличчя, волосся, голос, фігура та ін. Досить рідко можна взагалі знайти людину, яка повністю задоволена своєю зовнішністю.

Тобі може бути незручно від своєї зовнішності, але, повір, оточуючі звертають на це набагато менше уваги, аніж ти думаєш. Зовнішність, проблема ваги, швидкий або повільний ріст - все це може стати серйозними випробуваннями в юнацькі роки. Але з часом більшість із цих проблем зникне. І багатьом доведеться змиритись з тим, що хтось може бути кращим. В твоїх силах вміти залишатися завжди самим собою і показати себе виграшно. Тому важливо в розумній мірі цікавитись своєю зовнішністю. Те що може не подобатись тобі, може подобатись іншим і викликати у них захоплення, а навіть і заздрість.

Нічого не заважає твоєму волоссю, обличчю, рукам і нігтям бути завжди чистими. Білі зуби, здорові, рожеві ясна зроблять твою посмішку більш привабливою. Правильне харчування і фізичні вправи допоможуть тобі слідкувати за вагою.

Крім того завжди можна підібрати фасон одягу і стильну зачіску, які зможуть підкреслити переваги твоєї зовнішності і приховати недоліки. Додай зусилля й фантазію і твоя зовнішність зможе вигідно змінитися.

Не забувай про те, що кіно і телепередачі, красиві жінки і «накачані чоловіки» - все це реклама. Саме вони - виробники і рекламодавці, що отримують великі прибутки втискають нас в певні рамки «краси». їм вигідно, щоб ми купували дорогу кос­метику для тіла і сиділи на «модних» дієтах. Перед тим як вийти на подіум чи з'явитись на обкладинці журналу над фотомоделлю чи моделлю працює ціла група візажистів, стилістів і косметологів. Далеко не всі виглядають як супермоделі.

Пам'ятай! Нікому не дозволяй втиснути себе в чиїсь рамки. Будь по своєму красивим!

Стань перед дзеркалом зараз і заглянь собі в очі. Чи симпатичні вони? Що ти в них побачив?

Веселі смішинки, чи смуток, чи ще щось, що не можна передати словами?

Згадай які очі у твоїх друзів, у однолітків? Чому одні очі тобі подобаються, вони тебе притягують, тобі хочеться познайомитись з цією людиною, а інші, навпаки, відштовхують. Буває й так, що хтось має красиве тіло, обличчя, а погляд - неприємний. Чи захочеться тобі з ним подружитись?

Крім того, подумай - більшість твоїх друзів мають прекрасні якості і ти навіть не думаєш про те, як вони виглядають. І ти також маєш чесноти, які здатні затьмарити будь-які фізичні недоліки - і реальні, і надумані.

Як удосконалити свою увагу

1. Якщо ти неуважний, це означає, що твоя увага спрямована на щось інше. Визнач її об’єкт. Подолай суперника. Спрямуй силу уваги, куди слід.

2. Увага є і умовою, і результатом твоєї діяльності.

3. Якщо ти уважний – засвоїш матеріал, є концентрація уваги потребує твоїх свідомих дій.

4. Готуй все необхідне до початку уроку. Твоя організованість сконцентрує твою увагу.

5. Ти повинен ставити своїй увазі чіткі завдання: на що саме вона має бути спрямована.

6. Оскільки при втомі керування увагою погіршується, для її відновлення потрібно вчасно відпочивати, займатися автотренінгом, використовувати спеціальні вправи.

7. Використовуй здатність незвично привертати увагу. Уявляй звичайне як не звичай (наприклад, ти інопланетянин і сидиш на уроці землян).

8. Під час виконання завдання час від часу запитуй себе: «Про що я думаю?».

9. Якщо ти виявив, що твоя увага розсіюється, достатньо буває одного цього запитання. Якщо не допомогло – зміні положення тіла, або почитай вголос, підсилюючи чи зменшуючи силу звуку.

10.Зосередженню уваги допоможуть і прості запитання, які ти можеш ставити собі час від часу: «На яке запитання щойно відповідав однокласник?», «Яке запитання щойно поставив учитель?».

11.Якщо ти не зміг зосередитися на виконанні завдання – просто повтори його, можна вголос.

12.Структуруй матеріал конспекту, підручника (створюй таблиці, схеми тощо). Тоді обсяг уваги збільшується.

13.Намагайся набути максимальну кількість навчальних навичок, вони здійснюються без участі уваги. Вона потрібна тобі для нового, цікавого, важливого.

14.Перевіряйте з сусідом по парті роботи один одного, це сприяє розвитку уваги.

15.Щоб привернути свою увагу до матеріалу уроку, знаходь те, чим він пов'язаний з твоїм досвідом, інтересами.

16.Більше працюй з підручниками, оскільки це тренує увагу.

17.Не поспішай при зміні видів роботи. Зважай на те, що внаслідок неповного, незавершеного переключення уваги можуть виникати помилки.

18.Не намагайся робити багато справ одночасно, бо частий перехід від однієї діяльності до іншої зменшує увагу.

19.Враховуй, що ступень і обсяг уваги пов’язані зворотною залежністю – збільшення обсягу елементів, що сприймається, викликає зменшення уваги і навпаки. Тому важливий матеріал повторюй окремо.

20.Вигадай свій власний жест (по коліну плеснути, смикнути себе за вухо…). Коли твоя увага зменшується цей рух м’язів допоможе тобі відновити її концентрацію.

21.Знаходь чинники, які сприяють підсиленню твоєї уваги (легка музика при читанні, відповідне освітлення тощо).

22.Враховуй вплив природних чинників: в дощовий день концентрація уваги зменшується, а отже тобі потрібно приділити більше часу (повторень) для виконання завдань

Рекомендації психолога «Перед олімпіадою»

Перш ніж почати підготовку до олімпіади, варто обладнати місце для занять: забрати зайві речі, зручно розташувати потрібні підручники, посібники, зошити, папір, олівці і т.п. Психологи вважають, що добре ввести в такий інтер’єр для занять жовтий і фіолетовий кольори, оскільки вони підвищують інтелектуальну активність. Не треба переклеювати заради цього шпалери або змінювати штори, досить якоїсь картинки в таких тонах, естампа, що зрештою можна зробити і самому, використовуючи, наприклад, техніку колажу.

Приступаючи до підготовки до олімпіади, корисно складати план.

Для початку добре визначити, хто ви – «сова» чи «жайворонок», і в залежності від цього максимально завантажити ранкові або, напроти, вечірні години.

Складаючи план на кожен день підготовки, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні буде вивчатися. Не взагалі: «Небагато позаймаюсь», а що саме сьогодні будете учити, які саме розділи якого предмета.

Звичайно, добре починати – поки не втомився, поки свіжа голова – з самого важкого, з того розділу, що гірший за все. Але буває і так, що знайомитися не хочеться, у голову нічого не йде. Коротше, «немає настрою». У такому випадку корисно почати, навпроти, з того, що знаєте краще, з того матеріалу, що вам найбільше цікавий і приємний. Можливо, поступово справа піде.

Обов’язково варто чергувати роботу і відпочинок, скажімо, 40 хв. занять, потім 10 хв. – перерва. Можна в цей час вимити посуд, полити квіти, зробити зарядку.

Готуючись до олімпіади, не треба прагнути до того, щоб прочитати і запам’ятати напам’ять весь підручник. Корисно повторювати матеріал з питань. Прочитавши питання, спочатку згадаєте й обов’язково коротко запишіть усе, що ви знаєте з цього питання, і лише потім перевірте себе за підручником. Особливу увагу зверніть на підзаголовки чи глави параграфа підручника, на правила і виділений текст. Перевірте правильність дат, основних фактів. Тільки після цього уважно, повільно прочитайте підручник, виділяючи головні думки, - це опорні пункті відповіді.

Наприкінці кожного дня підготовки варто перевірити, як ви засвоїли матеріал: знову коротко запишіть плани всіх питань, які були пророблені в цей день.

Як готувати домашні завдання

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.

2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.

3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.

4. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.

5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

6. Між уроками роби перерви.

7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.

8. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці).

9. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.

10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал.

11. Складай план усної відповіді.

12. Перевіряй себе.

Умій володіти собою

1. Пам'ятайте: найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм - постійна зайнятість.

2. Щоб забути свої напасті, намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.

3. Не намагайся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисливіше і безпечніше зайнятися самовихованням.

Пам'ятай: кожна людина - така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ти, приймай її такою, якою вона є. Намагайся знайти в людині позитивні риси, вмій бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуй опиратись саме на ці якості.

4. Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства і дозування.

5. Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм - джерело багатьох конфліктів. Виховуй в собі терпіння, пам'ятай, що «рана заживає поступово». Не через дрібниці.

6. Будь-яка справа починається з першого кроку! Пам'ятай: перешкоди нам даються задля нашого розвитку.

7. Людина, має необмежені можливості самовдосконалення, причому в усіх галузях СВОЄЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ.

8. Будь толерантною особистістю.

Толерантність ( від лат. Tolerans - терплячий) - терпимість до чужих думок і вірувань.

Агресія (від лат. Aggressio - нападаю) - незаконне застосування сили однією людиною.

Як здолати хвилювання перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією?

Перед початком уроку:

• Готуйтеся!

• Ретельно вивчайте матеріал.

• Не бійтеся наближення тестування, контрольної роботи, підсумкової атестації.

• Сприймайте це як можливість показати обширність своїх знань і отримати винагороду за виконану вами роботу.

• Потрібно добре виспатися в ніч перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією.

• Відведіть собі час із запасом, особливо для справ, які треба виконати перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією і приходьте на урок незадовго до початку.

• Розслабтеся перед тестом, контрольною роботою, підсумковою атестацією.

• Не прагніть повторити весь матеріал в останню хвилину.

• Не приходьте на урок з порожнім шлунком.

• Візьміть цукерку або що-небудь інше, щоб не думати про тест, контрольну роботу, підсумкову атестацію, не хвилюйтеся

Під час уроку:

• Уважно прочитайте завдання.

• Розподіліть час на виконання завдання.

• Сядьте зручно.

• Якщо ви не знаєте відповіді, пропустіть це питання і приступайте до наступного.

• Не панікуйте, коли всі починають здавати свої роботи. Ті, хто першим виконав завдання, не отримають за це додаткових балів.

Кiлькiсть переглядiв: 195

Коментарi